Що це означає – бути мандрівним філософом?

Григорія Сковороду часто називають мандрівним філософом. Але що це означає – бути мандрівним філософом? Це одне з питань, який ми збираємося обговорити на науково-просвітницькому круглому столі, присвяченому Григорію Сковороді.

Філософія існує у двох формах – в академічній, як теоретична система, і в практичній - як досвід життя. Григорій Сковорода не був академічним філософом, і його філософія втілилася в його способі життя і тих творах, в яких він веде діалог зі своїми сучасниками.

Для Сократа філософія теж була способом життя, однак він не був мандрівним, як не був мандрівним ніхто з античних філософів, бо античний грек не мислив себе окремо від рідного поліса. А ось в Індії були мандрівні проповідники, з'явилися вони й в Європі з поширенням християнства. Релігія відкрила всередині людини незалежну від зовнішнього світу реальність. Усвідомлюючи її всередині себе, мандрівний проповідник стає вільним від суспільства, а ось академічний філософ – це ще питання. Щоб зрозуміти свою свободу, йому потрібно втілити теоретичну систему в спосіб життя. Але і цього мало. Потрібно ще усвідомлювати себе вільним від суспільства. У моєму розумінні мандрівний філософ зовсім не той, хто багато подорожує, а той, який може в будь-який момент від усього відмовитися заради розуміння істини – від соціального стану, від стабільного життя, від визнання і поваги з боку навколишніх людей, від своєї соціальної ролі. Завдяки цьому він завжди відчуває внутрішню свободу.

Про вимоги до докторських, які неможливо виконати

Думав почати роботу над докторською дисертацією, але вимоги до них в Україні просто неможливо виконати. Основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з 01 вересня 2022 року має бути висвітлено не менше ніж п’яти статтях, опублікованих щонайменше у двох різних періодичних виданнях, включених до категорії «А». Черга в такі журнали на багато років. Причому в списку фахових журналів тільки два філософського напряму. Один навіть не філософський, а історико-філософський, а другий – антропологічного напряму. Тобто тут річ вже не тільки в багаторічній черзі, а й в тому, що за багатьма напрямам філософії таких журналів просто немає. Можна було б припустити, що так задумано, щоб з'являлися нові філософські журнали категорії «А». Однак уже два роки минуло як вже набули чинності нові вимоги, а нових журналів так і немає.

Однак є одне послаблення, до таких журналів прирівнюються закордонні видання, які проіндексовані у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus. У мене є одна скопусівська стаття, але вона в українському журналі, а українські скопусівські журнали не зараховуються. Ось якби вона була в російському скопусівському журналі російською мовою, то тоді б її зарахували. Така ось дискримінація українських журналів.

Я ось що думаю. Якщо зараз талановита молодь побачить, що соціальні ліфти в науці та освіті не працюють, то буде вибирати іншу сферу діяльності. З одного боку, державі вигідно економити гроші на зарплатах професорам. Але стратегічно втрат буде більше. Жодна країна, яка не розвиває власну науку, не зможе перейти з розряду тих, що відстають, в розряд розвинених.