![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Думав почати роботу над докторською дисертацією, але вимоги до них в Україні просто неможливо виконати. Основні наукові результати дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з 01 вересня 2022 року має бути висвітлено не менше ніж п’яти статтях, опублікованих щонайменше у двох різних періодичних виданнях, включених до категорії «А». Черга в такі журнали на багато років. Причому в списку фахових журналів тільки два філософського напряму. Один навіть не філософський, а історико-філософський, а другий – антропологічного напряму. Тобто тут річ вже не тільки в багаторічній черзі, а й в тому, що за багатьма напрямам філософії таких журналів просто немає. Можна було б припустити, що так задумано, щоб з'являлися нові філософські журнали категорії «А». Однак уже два роки минуло як вже набули чинності нові вимоги, а нових журналів так і немає.
Однак є одне послаблення, до таких журналів прирівнюються закордонні видання, які проіндексовані у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus. У мене є одна скопусівська стаття, але вона в українському журналі, а українські скопусівські журнали не зараховуються. Ось якби вона була в російському скопусівському журналі російською мовою, то тоді б її зарахували. Така ось дискримінація українських журналів.
Я ось що думаю. Якщо зараз талановита молодь побачить, що соціальні ліфти в науці та освіті не працюють, то буде вибирати іншу сферу діяльності. З одного боку, державі вигідно економити гроші на зарплатах професорам. Але стратегічно втрат буде більше. Жодна країна, яка не розвиває власну науку, не зможе перейти з розряду тих, що відстають, в розряд розвинених.
Однак є одне послаблення, до таких журналів прирівнюються закордонні видання, які проіндексовані у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus. У мене є одна скопусівська стаття, але вона в українському журналі, а українські скопусівські журнали не зараховуються. Ось якби вона була в російському скопусівському журналі російською мовою, то тоді б її зарахували. Така ось дискримінація українських журналів.
Я ось що думаю. Якщо зараз талановита молодь побачить, що соціальні ліфти в науці та освіті не працюють, то буде вибирати іншу сферу діяльності. З одного боку, державі вигідно економити гроші на зарплатах професорам. Але стратегічно втрат буде більше. Жодна країна, яка не розвиває власну науку, не зможе перейти з розряду тих, що відстають, в розряд розвинених.