Насколько возможен историко-философский подход

Лекцию на религиоведческой школе 26 августа я начал с пояснения, что мой подход – философский, а не историко-философский. Разница в постановке вопроса. Историко-философский подход – как Шанкара, Рамануджа и Дживи Госвами понимали Бхагавана? Философский подход – как понять Бхагавана с помощью Шанкары, Ранануджи и Дживи Госвами?

Однако сейчас я задумался, насколько вообще возможен историко-философский подход? Целью индийских философов было постижение определённой реальности – Бхагавана. Если рассматривать их идеи в контексте собственного понимания Бхагавана, то история философия превращается в арену выражения собственной философии, как это получается в работах Гегеля или Хайдеггера. Если же историю философии преподносить как непредвзятое изложение философских идей древних авторов безотносительно к собственному пониманию Бхагавана (особенно, если в собственном мировосприятии его вообще нет), то история философии превращается всего лишь в исторические хроники и не дотягивает до статуса науки. Это как если бы изучать взгляды Альберта Эйнштейна, отрешаясь от физической реальности, которую тот исследовал. Методологически более похоже на описание врачом бредовых фантазий больного, в которые сам врач не верит.

Хотя я принадлежу другой культурной и религиозной традиции, на лекции стремился понять Бхагавана с помощью Шанкары, Рамануджи и Дживи Госвами. Однако это возможно, только если относиться к предмету изучения не как к определённому объекту, а как к тайне или загадке. Для меня загадка само мироздание и источник его существования, и я пытаюсь её разгадать, обращаясь к помощи мыслителей иных духовных традиций.

Від розуміння філософії до розуміння аграрних традицій

Джерело: сайт ЛНАУ: http://lnau.in.ua/?p=5143

Архетипи традиційних аграрних суспільств - один із напрямків дослідження, яке проводиться під керівництвом завідувачки кафедри історико-філософських дисциплін О.В. Борисової в Луганському національному аграрному університеті. З цієї теми ведеться активна співпраця з українськими та закордонними вченими, а також з міжнародною релігієзнавчою школою «Вайшнавська традиція крізь століття», яка працювала у серпні 2017 року в Дніпрі та Києві. Організаторами школи є кафедра релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра культурології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, кафедра філософії та основ загальногуманітарного знання Одеського національного Університету імені І. І. Мечникова, кафедра філософії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Перед слухачами школи виступили професори й доценти українських ВНЗ Є.А. Харьковщенко, А.М. Колодний, Л.О. Філіпович, С.Г. Секундант, С.В. Капранов, Ю.Ю. Завгородній та інші. Низка лекцій англійською мовою прочитав професор Стокгольмського університету Фердінандо Сарделла. Від Луганського національного аграрного університету з лекцією виступив д. філос. н. М.М. Карпіцький.

У стінах Київського національного університету та Інституту філософії вчені обговорювали філософську та духовну традицію Індії, а в навчальному вайшнавському центрі «Новий Маяпур» безпосередньо знайомилися зі способом життя представників ведичної традиції в Україні. Навчальний центр "Новий Маяпур" знаходиться в сільській місцевості на межі Дніпропетровської й Полтавської області та має своє господарство - пасіку, корівник, сад. Для вайшнавів догляд за тваринами, вирощування і приготування їжі має духовну цінність і супроводжується практикою самовдосконалення. Тут учасники школи могли безпосередньо спостерігати, які паростки дають індійські аграрні традиції на українському ґрунті.

Миколай Карпіцький, доктор філософських наук, професор ЛНАУ

( Фото )